Ксандру Васкул-Альбін

Якщо відкинути гидливість та послухати кацапських лідерів думок, важко не визнати інтелект і рівень освіти багатьох з них. Я не маю на увазі професійних пропагандистів, котрі не думають те, що кажуть, і не ідіотів, які їм вірять, а тих, хто реально дивиться на положення речей. Упирі Гіркін або Пригожин, наприклад, є досить розумними людьми. Більшість так званих воєнкорів такі. І там таких достатньо. І тим більше дивно виглядає, наскільки вони непримиримі, наскільки щиро ненавидять українців. Адже вони, скоріше за все, цілком здорові психічно люди, не якісь соціопати (може, трохи й шизофреники, але хто з нас ні). Як ці такі розумні, освічені та психічно здорові люди не можуть зрозуміти, що можуть існувати в світі люди з іншою позицією, зі своїми правами, котрі теж хочуть жити й жити так, як хочуть самі? Може їм потрібно якось пояснити, переконати, довести правомірність нашої позиції, і тоді вони зрозуміють і залишать нас у спокої? Так у глибині душі думає багато українців. Навіть че...

Пару років тому Мартін Скорсезе заявив, що фільми Марвел — це, як би то пом’якше, не зовсім кіно. Я, звичайно, жодного разу не Скорсезе, і взагалі, не цілком зрозумів, що він мав на увазі, але десь пару місяців тому прийшов до висновку, що мабуть він правий. Зрештою, хто я такий, щоб сперечатися з класиком. Дійсно, кіно-комікси, зокрема марвелівські, при всієї своєї чарівності, все більше перетворюються з розважального кінематографу на ASMR. Звичайно, там знімаються круті актори, круті сценаристи пишуть для них досить глибоких героїв, герої зазнають цікавих і драматичних випробувань і змінюються. Але наприкінці кожного фільму залишається враження, що всі ці складні, добре продумані історії було створено виключно щоб глядач втратив критичність і увімкнувся у нескінченний калейдоскоп польотів, вибухів, зіткнень світів і вимірів. І якщо напружитись, зараз я не можу згадати сюжетів більшості марвелівських фільмів. А дивився я їх майже усі. Все що залишається в пам’яті — було весело, яскрав...