Ксандру Васкул-Альбін

Серце слона б'ється із частотою 46 ударів на хвилину. Серце миші б'ється із частотою 300 ударів на хвилину. Цікаво, що б відчував слон із мишачим серцевим ритмом? Чи ковбасило б його? Серце чорноморської мідії (mytilus galloprovincialis) майже не б'ється – 15 ударів за хвилину. Та й то не ударів, а так, 15 якихось незрозумілих рухів у середині. У мідій прикольні серця. Серце здорового дорослого чоловіка б'ється зі швидкістю 60 ударів за хвилину. Жінки – 70. У моменти фізичних навантажень – до 140. Фізичні навантаження наближають людину до миші. Хоча всі думають, що до слона, чи хоча б до коня (25 ударів). Моє серце розбилося вчора о 10:16 за Афінами (18:16 за Мельбурном).

Майже все у нашому світі є конструктами. Гроші — конструкт. Сім’я — конструкт. Влада — конструкт. Бог — конструкт. І дали, чого не торкнися. Все це штучно створене людським суспільством заради оптимізації соціальних взаємодій. Гроші спрощують обмін (уможливлюють торгівлю). Конструкт сім’ї оптимізує процеси розмноження, виховання потомства, а також соціальні процеси у масштабах громади та держави. Влада уможливлює соціальну взаємодію у макромасштабах. Конструкт Бога надає сенс існуванню людини, коли все решта перестає працювати. Все це вигадано людьми з певними цілями, все це тримається лише на спільному міфі, у які всі ми або щиро віримо, або погоджуємось не заперечувати ці конструкти. Існує ще безліч інших, що мають підтримувати певні основні конструкти, або існують у моральних лакунах: честь, звитяга, гордість, цехова солідарність, релігійні або гуманістичні чесноти, тюремні поняття, тощо. Більшість конструктів є похідними від основних — сім’я, держава, Бог — та регламентують пов...

Всі ми знаємо кібер-апокаліпсис як повстання машин, і передчуваємо його, уявляючи кадри з Термінатора. Але мені здається, це чергова помилка, спричинена обмеженнями людського розуму. Ми надто схильні все антропоморфізувати, так вже влаштований наш мозок. Якщо нам потрібно уявити щось незвідане, ми насамперед наділяємо це незвідане людським розумом, почуттями, навіть одягаємо його в людиноподібну (антропоморфну) оболонку. І тут для нас все стає зрозумілим та передбачуваним. Якщо щось (штучний інтелект) виникає і починає усвідомлювати себе, ми відразу чекаємо, що він поставить питання: а хто ж мій творець? І відводимо самим собі у цьому рівнянні божественну роль. А якщо у нас тут вже утворився бог, то неминуче в нас тут виникає і свербіж богоборства. Адже залиш людину одну, хай навіть у едемському саду, вона дуже скоро заморочиться, як порушити всі заборони і вирватися за їхні межі. А вирвавшись, почне вклонятися всіляким золотим тільцям, занепалим ангелам, а потім і самого бога за бород...