Роман "Кафе Нові Атени"

Кафе Нові Атени

Початок 90х, Придністровський збройний конфлікт.

У місті Бендери у підвальному кафе-книгарні пересиджують вуличні бої герої роману "Кафе Нові Атени": власник кафе, який хоче бачити світ таким, ніби він зійшов з однієї з картин французьких імпресіоністів, його колишня дружина, її коханець — контррозвідник російської армії, та місцевий бандит, котрий разом з офіціантом використовують кафе для наркотрафіку.

Протягом 10 днів вуличних боїв герої намагаються розірвати любовний трикутник, контррозвідник намагається зірвати спробу воюючих сторін домовитись, а молодий офіціант плекає надії збудувати власну кримінальну імперію.

Читати фрагмент роману

Місцеположення: Бендери, Молдова

Популярні дописи з цього блогу

Придністров'я як утопія

Зображення
Політичне утворення “Придністровська Молдавська Республіка”, якщо дивитися на нього ззовні, виглядає дуже сумнівно: дивні закони, дивна міфологія, дивні псевдодемократичні процеси та всепереможна політична гравітація у напрямку Росії — держави, з якою ПМР не має спільних кордонів, але є міцний фінансовий, інформаційний та духовний зв'язок. Це може збивати з пантелику, але тільки якщо розглядати ПМР як політичну структуру. Якщо дивитися на неї зсередини, це структура не політична, а бізнесова. І якщо подивитись на неї під таким кутом, все встає на місця. У ПМР немає міністерств, є бізнес-підрозділи. Міністерства внутрішніх справ, оборони та ДБ — це служба бізнес-безпеки, вона стежить, щоб ресурси бізнесу нерозкрадалися і роботі бізнесу нічого не загрожувало ні з середини, ні ззовні. Міністерства освіти, охорони здоров'я та масових комунікацій – це відділ людських ресурсів. Вони стежать, щоб персонал компанії був працездатний, мотивований та лояльний. Міністерства фінансів та соц...
Докладніше

Криза середини життя та самоідентифікації?

Зображення
Нещодавно мені виповнилося 45. Вітати тут нема з чим, доречніше поспівчувати. Але все одно дякую. Сорок п'ять років - це, в кращому випадку, половина життя. Генетично я схильний дожити до кінця другого 45-річного терміну. Але приклад моїх бабусь і дідусів не надто надихає. Однак не нам обирати, коли і як померти (до речі, знаєте, що дуже ефективно оптимізує тривалість життя? Кацапські крилаті ракети! Ба-дум-тсс! Ось до чого картинка). Хоча друга половина мого життя ледве почалася, не зайве подумати про те, з чим я дійшов до цього віку. Ким я дійшов? Війна сильно скоригувала мою самоідентичність. Як і багатьох. До війни я вважав себе затребуваним фахівцем. Виявилося, що поза українським мовним простором мої компетенції нікому не потрібні. Крім того, мій досвід роботи однобічний, що залишає ще менше варіантів. До війни я відчував себе молодим красенем (просто відчував, а не вважав себе таким — це суттєва різниця), але нещодавно я робив селфі для розпізнавання обличчя у Дії і раптом в...
Докладніше

Жанр альтернативної історії: перші твори

Зображення
Чи знаєте ви, що роман Марка Твена «Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура» не був першою працею у жанрі альтернативної історії? Його витоки можна простежити набагато раніше, у праці «Ab Urbe Condita» («Історія Риму»), написаній Титом Лівієм лише за десять років до нашої ери. Тит там розмірковував про те, як все могло повернутися, якби Олександр Македонський зазнав поразки від Риму. Однак фрагменти пізньої античності, які ми сьогодні так цінуємо, становлять лише малу частину людської культурної історії — те, що витримало випробування часом. Чи могли більш ранні культури звертатися до цього жанру? Якщо так, наскільки глибоко у минуле міг би сягати такій уявний сторітелінг? Якщо ми вийдемо за межі літератури й звернемось до лінгвістики, зокрема до використання умовних конструкцій («Якби я почувався добре, я б співав»), чи з'явився умовний спосіб на певному етапі культурного розвитку, чи він завжди був частиною людського самовираження? Зрештою, умовні конструкції не є конче необх...
Докладніше